«МАНДРІВНИК ТРЬОМА СВІТАМИ» до 300-річчя Григорія Савича Сковороди
Шановні друзі!
Сьогодні ми відзначаємо трьохсотріччя з дня народження великого українського філософа, богослова і поета Григорія Савича Сковороди. Григорій Сковорода народився в сім’ї простого малоземельного козака, проте згодом став одним з тих великих мислителів і митців, якими пишається все людство – його ставлять в один ряд із Сократом та Платоном, Спінозою та Епіктетом, Августіном та Руссо, його творами захоплювались та захоплюються у всьому світі.
Творчість Сковороди стала не просто вершиною українського бароко в літературі, його літературні і філософські твори завершують барокову літературу всієї Європи. Український мислитель і митець був одним з найосвіченіших людей свого часу: знав велику кількість мов (грецьку, німецьку, гебрайську – іврит), писав вірші латиною, перекладав Горація, Плутарха, вільно цитував великих філософів античності, отців церкви, в своїх філософських діалогах вступав у полеміку з великими мислителями давнини.
Але, перш за все, Григорій Савич Сковорода – великий українець, його роль у формуванні української культури і класичної української філософії є грандіозною. Не буде перебільшенням сказати, що він став ключовою постаттю у формуванні українського культурного типу, самої української ідентичності. У своїх філософських діалогах Григорій Сковорода каже, що найперше людина має «пізнати себе», зрозуміти, що для неї є її «сродним», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого і всеосяжного, і жити, роблячи добрі справи. Через пізнання самої себе, за Сковородою, людина може пізнати сутність усього сущого: «Саме це й означає бути щасливим, пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою долю й бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу».
І сьогодні, в трагічні і водночас величні часи для української держави, для всього українського народу, Сковорода стає особливо символічною постаттю – вороги свідомо цілились в нього, коли спрямували свою зброю по музею в Сковородинівці. Вони, які колись намагались привласнити Сковороду, називаючи його «російським Сократом», зараз прикладають всі зусилля до того, щоб знищити все, що пов’язане з великим українським філософом. Але ми бачимо, що «світ знову його не спіймав», тому що не можна знищити прагнення до волі, до розуму, до самої істини. І підтвердженням цьому є те, що сьогодні ми зібрались знову, не просто для того, щоб вшанувати пам’ять Григорія Савича Сковороди, а й для того, щоб показати, що ми залишаємось гідними тих високих ідеалів віри, розуму, творчості, втіленням яких є його життя і творчість, поділитись своїми філософськими ідеями, спільно обговорити важливі світоглядні питання не тільки давнини, а й сучасності, висловити свої погляди на майбутнє української філософії, української культури, нашого суспільства і держави.
Глибоко впевнений, що скоро настануть часи, коли ми знову зберемося у відновленому музеї в Сковородинівці, відвідаємо могилу великого філософа і вшануємо невтомимого мандрівника по трьох світах. Адже Григорій Сковорода – це не тільки громадянин світу духовного та символічного, не тільки великий українець, а ще й великий харків’янин, небесний гарант того, що наше рідне місто буде жити і розквітати.